Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 904/9447/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2014 у справі№ 904/9447/13за позовомкомунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області дофізичної особи -підприємця ОСОБА_3про стягнення 10054,20 грн. ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 10054,20 грн. (з урахуванням зменшення позовних вимог) за період з січня по грудень 2013 р. за договором від 01.02.2010 р. № 335/ОЕР.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2014 р. (суддя Рудь І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. (головуючий - Герасименко І.М., судді - Кузнецова І.Л., Сизько І.А.), позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області 10 054, 20 грн. боргу та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за змістом ст.1, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) є одним із видів комунальних послуг.

Згідно зі ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту статті 629 ЦК України вбачається, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради № 3 від 20.01.2010р. комунальне підприємство "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з вивезення твердих побутових відходів від населення приватного сектору міста (а.с.71-73,т.1).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2010р. у справі № 5/157-10, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2010р. та постановою Вищого господарського суду від 26.10.2010р., зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 в 10-денний строк з моменту набрання рішенням законної сили підписати проект договору № 335/ОЕР від 01.02.2010р. У разі непідписання договору у вказаний строк, вважати його укладеним на умовах виконавця.

На виконання зазначеного вище судового рішення, позивачем направлено на адресу відповідача примірник договору № 335/ОЕР від 01.02.2010р. для підписання, який на адресу позивача повернутий не був, у зв'язку із чим договір № 335/ОЕР від 01.02.2010р. вважається укладеним на умовах позивача (а.с. 61-62 том 3).

Договір №335/ОЕР від 01.02.2010р. за своїм змістом є договором про надання послуг.

Згідно з умовами договору № 335/ОЕР про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.02.2010р. (надалі - договір), предметом цього договору є забезпечення Комунальним підприємством "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (виконавець) надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуги) у житловому будинку АДРЕСА_1, а фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (споживачем) - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, що передбачені цим договором (п. 1 договору).

Виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору (п. 2 договору).

Згідно додатку № 1 до договору тариф на послуги становить 1,34 грн. за 1м2 з ПДВ, тобто 837,85 грн. на місяць, така ж сума зазначена у п. 3 договору (а.с.61-63,т.3).

Але погодитися цією сумою платежів неможливо, оскільки вона є більшою, ніж сума добутку площі спірного приміщення і розміру тарифу послуги за 1 м2, визначеного рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради № 3 від 20.01.2010р. (623,4 м2 х 1,34 грн. =835,35 грн.), і підстав для збільшення цієї суми, незалежно від методики розрахунку її позивачем, немає, оскільки тариф в розмірі 1,34 грн. за 1 м2 включає в себе ПДВ, то в підсумку сума щомісячного платежу не може бути для споживача більшою, ніж добуток площі приміщення і суми тарифу за 1м2.

Відповідно до п. 5 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 10 числа місяця, що настає за розрахунковим у безготівковій формі.

Отже, за період з січня по грудень 2013 року відповідачем не сплачені відповідні послуги на загальну суму 10 002, 42 грн., а не 10 054,20 грн., стягнутих господарським судом, в зв'язку з чим судові рішення підлягають зміні у зв'язку з допущеною помилкою при обрахунку суми боргу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи касаційної скарги про те, що факт надання послуг не доведено уже були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, яким встановлено що в порушення вимог ч. 1 ст. 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" у спірний період відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем не надано.

Акт -претензія, на який посилається відповідач, складено 17.02.2014 р. (а.с.73-74), тобто під час розгляду спору в суді.

Розрахунок розміру щомісячної оплати за надані послуги (а.с.63,т.3) та докази надання цих послуг також є в матеріалах справи, починаючи з а.с.76 т.1 та закінчуючи а.с. 53,т.3.

Клопотання представника відповідача, що надійшло до суду апеляційної інстанції 07.04.2014р., про витребування у позивача належних документальних доказів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також журнал заявок жителів диспетчерської служби позивача для дослідження наявності претензій, правильно залишено судом апеляційної інстанції без задоволення, оскільки не заявлялося при розгляді справи судом першої інстанції і відповідач не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ст. 101 ГПК України) і доводи касаційної скарги в цій частині щодо порушення судом норм процесуального права є безпідставними.

Таким чином, вказані вище доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків господарських судів і підстав для скасування судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2014 року у справі за № 904/9447/13, зменшивши суму, яка підлягає стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області з 10 054, 20 грн. до 10 002, 42 грн.

В решті судові рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя М. ОстапенкоСуддя П. ГончарукСуддя Л. Стратієнко